Тарас Григорович Шевченко – великий поет і художник

«Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком – і вказав нові світлі шляхи професорам і книжним ученим»

І. Франко

28 березня в актовому залі СШ №8 пройшло урочисте відкриття Тижня дитячого читання. До нас на свято завітали учні 6-х та 7-х класів ЗОШ №7, ЗОШ №1, гімназії №5 та СШ№8.

В цьому році нашу зустріч ми присвятили 200-річчу з дня народження видатного сина українського народу.

Тарас Григорович Шевченко. Як багато значать ці три слова для українців, бо це не просто ім’я людини, а символ любові до рідного краю, символ волелюбності, сміливості й чесності, що не боїться жодних перешкод і заборон.

Життя нашого генія таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, шо це якась легенда, коли б усе те не було правдою.

9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, незламний Кобзар.  Батьки дали йому ім’я Тарас.  Хлопчик ріс лагідною, чуйною та щирою дитиною.

Але на долю Тараса випало гірке дитинство. Батько й мати його завжди були в роботі, але дуже бідували, бо вся та праця йшла на пана. Ще тяжче велось йому, коли став він круглим сиротою: на дев’ятому році пішла з життя його мати, а на дванадцятому помирає й батько, висловивши знаменне пророцтво щодо свого сина:

«Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо;  для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе».

Все його дитинство проминуло у кріпацькій неволі: наймит, пастушок, служка, кухарчук.

Коли Тарасові йшов 15-тий рік, його взяли за слугу-козачка до пана Енгельгарда. Козачок з нього був поганий, - бо увесь час він думав про книжку, про науку та про малювання. Пан спершу тяжко карав за те Тараса, але врешті, побачивши його таку охоту до малювання, все ж таки оддав в науку до одного петербурзького маляра, щоб, навчившись, більше заробляв панові грошей.

Але саме через художній талант Шевченко зміг вирватись з кріпацької неволі.

Всім відома історія викупу поета з кріпацтва у 1838 році: К. Брюллов намалював портрет письменника Жуковського, якій був проданий на лотереї царській родині за 2500 карбованців – саме таку ціну призначив за Тараса його власник.

Так у 24 роки Шевченко став вільною людиною.

«Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь. Великещастя бути вольнимчоловіком», - пише він у листі до брата Микити.

Талант художника у Тараса проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Але не так вславився Шевченко малярством, як своїми віршами, якими придбав він собі славу найкращого поета України і за які знають його по всьому світу.

У 1840 році з’являється перша збірка Шевченка – “Кобзар”. Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Перший  “Кобзар”  містив вісім творів: «Думи мої, думи», «Перебедня», «Катерина», «Думка», «Іван Підкова», « до  Основ’яненка», «Тарасова ніч», а також балада  «Тополя».

В своїх віршах та поемах Шевченко писав про важке дитинство, про село, про першу любов, про тяжке життя народу, яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.

"Він поет усього людства, - так сказала про Тараса Григоровича Шевченка відома англійська політична діячка Полін Бентлі .- Тарас Шевченко виходить за межі однієї країни. Підтвердженням цьому є той факт, що твори Кобзаря видавались за кордоном понад 300 разів і перекладалися на 147 мов світу.

«Заповіт» англійською мовою:

Добавьте подпись

MY TESTAMENT

When I am dead, bury me

In my beloved Ukraine,

My tomb upon a grave mound high

Amid the spreading plain,

So that the fields, the boundless steppes,

The Dnipro's plunging shore

My eyes could see, my ears could hear

The mighty river roar.

When from Ukraine the Dnipro bears

Into the deep blue sea

The blood of foes ... then will I leave

These hills and fertile fields --

I'll leave them all and fly away

To the abode of God,

And then I'll pray .... But till that day

Бєлєвцов Олександр

I nothing know of God.

Oh bury me, then rise ye up

And break your heavy chains

And water with the tyrants' blood

The freedom you have gained.

And in the great new family,

The family of the free,

With softly spoken, kindly word

Remember also me.

Ставши вільним, Шевченко двічі відвідував Україну, де познайомився з членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства і вступив в цю організацію.

У березні 1847р. товариство було розгромлене. Шевченка заарештували і привезли до Петербурга, на час слідства ув'язнивши в казематі. А згодом віддали його в солдати, послали в далекий безлюдний степ, заборонивши те, без чого не міг він жити, - писати та малювати.

Десять років пробув Шевченко в такій неволі, зовсім підірвавши своє здоров’я. І коли нарешті вийшов на волю, недовго прожив після того… Важка хвороба прикувала Шевченка до ліжка в маленькій кімнаті при Академії мистецтв, де він жив. А 10-го березня 1861 року поета не стало…

Ось як згадують Шевченка сучасники:

«Він був надзвичайно ласкавий, м’який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його.»

Тарас Шевченко ніколи не був і не буде людиною з минулого, бо творчість його актуальна завжди — і сто років тому, і зараз, і через сто років після нас. В Україні немає жодної людини, яка б не знала хоча б одного рядочка з Шевченкового твору. Тараса Григоровича пам’ятають, шанують, бо дійсно важко переоцінити все значення його діяльності.

Уклін тобі, Тарасе,
Великий наш пророче,
Для тебе вірно б'ється -               
Те серденько дитяче.
За тебе вічно б'ється,
За твої заповіти,
Чого батьки не зможуть,
Те сповнять їхні діти.

У відкритті Тижня дитячого читання приймали участь юні таланти нашого міста:

Учні ЗОШ №4 продемонстрували уривок з балади «Тополя»; 

Сніжана Василюк та Бєлєвцов Олександр розказували вірші Шевченка на англійській та німецькій мовах;

Романова Анастасія та Ферлій Вікторія виконували пісні

Романова Анастасія

Ферлій Вікторія

А про Шевченка, як про видатного художника, гравера та живописця нам розповіла Сазонова Алла Євгенівна - завідуюча відділом виставок і пленерів КЦ «Імідж».