среда, 15 декабря 2010 г.

День Святого Миколая в Україні.

Свято Св. Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить із небес до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходить дверми, але часто невидимий, подарунки підкладає завжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться. Часто його супроводжують світлокрилі янголята, а недалечко крутяться й чортики, котрі переконують Святого, що вкраїнські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці. А самі рогаті вертихвости тільки й мають на очі, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не ви-йде! Миколай усе знає, та й ангелики добре пильнують. Всі хлопчики і дівчатка отримають дари від Святого. Й лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різку та наказ виправитись до наступного року. Отож, вітаймо Святого Чудотворця, що загостив до нашого краю! До нашого краю, до школи №5 міста Чугуєва. Хлопчики й дівчатка першого класу радо зустрічали працівника бібліотеки, якого прислав Св. Миколай з цікавими конкурсами та вікторинами. А ще Св. Миколай передав діточкам солоденькі подарунки.

День святого Миколая.

Обряди.
В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим святом, а в багатьох містах і селах того дня припадало храмове свято. (Навіть нині тільки в Києві на Подолі є три церкви Святого Миколая - і кожну супроводить давня легенда.) У різних місцях миколаївські гуляння мали різноманітні назви й особливості, обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські скрипники (змагання музик) тощо.
Цього дня варили пиво. "Вітали сніжну зиму" - на санях тричі об'їжджа-ли довкола села. А для дітлашні пеклося особливе печиво - миколайчики. Це було своєрідне "розполовинення посту", після Святого Миколая по-чинали готуватися до Різдва, вчити колядки, лагодити вертепи.
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди. На всій території України влаштовували заздравні обіди на честь Миколая Угодника з приготуванням ритуального пива й медів. На Поділлі цього дня чекали «полазника» — чоловіка, який першим зайде до хати, що віщувало багатство й щастя протягом року. Але раніше через подвір'я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти й привітати її словами: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю дружиною!». На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».

Новий рік за кордоном.

Японія
У Японії Новий рік вважається найбільшим свя­том, яке триває на сході країни протягом семи днів, а на заході - цілих п'ятнадцять. До 1868 року японці відзначали Новий рік за китайським сонячно-місяч­ним календарем у лютому-березні. Однак після впро­вадження григоріанського календаря святкування перенесли на 1 січня.
У момент початку Нового року японці починають сміятися. Вони вірять, що сміх принесе їм успіх, а щастя буде супроводжувати весь рік. Також у пер­шу Новорічну ніч прийнято відвідувати синтоїстські святилища, де люди вимолюють у місцевих богів бла­гословення і процвітання в новому році. Рівно опів­ночі в храмах починає дзвонити дзвін, що відбиває 108 ударів. За давнім повір'ям, кожен удар «убиває» один із людських пороків, їх, як вважають японці, усього 6 - жадібність, злість, дурість, легкодумство, нерішучість, заздрість, але в кожного є 18 відтінків.
Японські діти зустрічають Новий рік у новому одя­зі для того, щоб бути здоровими і щасливими наступ­ні 365 днів. Окрім того, у Новорічну ніч вони кладуть під подушку малюнок із зображенням своєї мрії. Вранці, коли Новий рік уже вступає у свої права, японська малеча разом із сім'єю виходить зустрічати схід сонця, з першими променями якого прийнято поздоровляти один одного та вручати подарунки.

среда, 1 декабря 2010 г.

Не отнимай у себя завтра!...

Сегодня в стенах нашей библиотеки прошло мероприятие посвященное Международному дню борьбы со СПИДом. В нем приняли участие ученики 8 класса. Целью мероприятия было предоставление полной и достоверной информации про ВИЧ/СПИД, пути его передачи, ситуации риска, развенчание мифов. Особое внимание было уделено толерантному отношению к людям, которые живут с ВИЧ/СПИДом. Был проведен опрос: «Какой эмоциональный отклик порождает у вас информация про ВИЧ/СПИД?». Ребята активно принимали участие в обсуждении данной проблемы, читали стихотворения и задавали вопросы. Было показано видео про трагические жизненные истории о людях, которые приобрели ВИЧ в результате собственной невнимательности и распущенности.



Жизнь – это борьба!
Выдержи её!
Жизнь – это счастье!
Сотвори его!
Жизнь – прекрасна!
Не губи её!
Жизнь – это жизнь!
Борись за неё!



пятница, 26 ноября 2010 г.

Готовимся к 1 декабря

Статистика в Украине.
По оценкам ВОЗ, 360 тысяч украинцев живут сегодня с диагнозом ВИЧ, и ежегодно эта цифра увеличивается в геометрической прогрессии. Украина занимает одно из первых мест в Европе по темпам распространения ВИЧ/СПИДа. Только за 10 месяцев 2010 года в Украине зарегистрировано 20 тысяч новых случаев инфицирования ВИЧ. Ежедневно от СПИДа умирает 12 украинцев.
Самые высокие уровни распространенности ВИЧ-инфекции, как и раньше, остаются в Днепропетровской ( 455,2 на 100 тыс. нас.), Одесской (454,0), Донецкой (442,9), Николаевской (434,3) областях, г. Севастополь (334,8) и АР Крым (268,6).
Структура путей инфицирования ВИЧ в Украине следующая: парентеральный (преимущественно при введении наркотических веществ инъекционным путем) – 37,0%, половой (преимущественно гетеросексуальный) – 41,9%, дети, рожденные ВИЧ-инфицированными матерями – 19,2%, не установленный путь передачи – 1,9%.

Готовимся к 1 декабря.


Люди, живущие с ВИЧ/СПИДом.
Затронув эту тему, нельзя не упомянуть о людях, живущих с ВИЧ и СПИДом. Не стоит забывать о том, какую важную роль играет для них поддержка общества и тех, кто находится рядом с ними.
Разные люди испытывают очень разные чувства в ситуациях, связанных с ВИЧ/СПИДом. Для кого-то это достаточно отвлеченная тема, и таких людей в основном интересует, насколько распространен и заразен вирус. Для других это разговоры и слухи, которые витают в кругу их общения, о малознакомых людях. А для кого-то это очень серьезный и насущный вопрос, потому что эта проблема коснулась близких: друга, коллегу, родственника или просто хорошего знакомого.
Есть некоторые моменты, объединяющие переживания всех людей, которым довелось общаться с людьми с ВИЧ/СПИДом. Сначала многие боятся заразиться сами. Это обычная ситуация: такой страх чаще всего вызван тем, что люди не знают о путях передачи ВИЧ. Как правило, вовремя полученная достоверная информация помогает преодолеть этот страх. Многие чувствуют себя легче, видя, как другие люди запросто и без опаски общаются с человеком, живущим с ВИЧ/СПИДом. Также бывает полезно поговорить с врачом, которому вы доверяете: профессионал сможет подтвердить или опровергнуть прочитанное в книгах или узнанное из средств массовой информации.
Некоторые говорят, что тревожные чувства при общении с людьми с ВИЧ/СПИДом сродни неудобству, возникающему в незнакомом окружении: не знаешь, как себя вести, как пойти на контакт; о чем можно говорить, а о чем не следует; что может оскорбить или задеть человека. Однако в действительности общение с людьми, живущими с ВИЧ/СПИДом, не отличается от обычного общения с другими: главное, быть самим собой.