До 120-річчя від дня народження Антуана де Сент-Екзюпері

🎂До 120-річчя від дня народження Антуана де Сент-Екзюпері бібліотека для дітей пропонує ознайомитися з біографією видатного письменника.

✍️Антуан Жан-Батіст Марі Роже де Сент-Екзюпері народився в Ліоні 29 червня 1900 р. Батько — Жан де Сент-Екзюпері належав до старовинного дворянського роду, втім, досить збіднілого, тож віконт де Сент-Екзюпері працював страховим агентом. Мати — Марі де Фонколомб була натурою артистичною, мала персональні художні виставки, проте, рано втративши чоловіка (Антуану ледь виповнилося чотири роки), змушена була повністю зосередитися на утримуванні п’ятьох дітей. Але, попри всі негаразди, дитинство Антуана було напрочуд щасливим.

✍️Родина мешкала у замку Сент-Моріс де Реман. Середньовічні мури, лицарські обладунки, старовинний парк, поля і повна свобода вплинули як на лицарський ідеал Антуана, так і на його здатність фантазувати та мріяти. “Я прийшов з дитинства, як з країни”, — згодом написав він.

✍️Мрії Тоніо весь час змінювалися, проте дві залишилися з ним назавжди. У шість років він почав складати вірші, відтоді все життя, так чи інакше, повертався до письменства. Приблизно тоді ж він захопився моторами та механізмами, а у 12 навіть сконструював свій “літаючий велосипед”. Однак минуло ще чимало часу, поки авіація та письменство стали головною справою життя Сент-Екзюпері.

✍️Сонячне дитинство Антуана тривало до 16 років. Він навчався у закритих школах у Ліоні, Ле-Мані, Швейцарії, потім — у Парижі, але завжди більше уваги приділяв тому, що його цікавило, а не навчанню. Коли Антуану було 17, від лихоманки помер улюблений брат — Франсуа. Його тиха, спокійна смерть стала одним із найсильніших вражень для майбутнього письменника. Опинившись перед вибором: література чи техніка — він обрав останню і спробував вступити до військово-морського училища, але провалився. Тоді вступив до Паризької академії мистецтв на архітектурне відділення. За півтора року Сент-Екзюпері знову змінив життєвий курс і пішов служити в армію.

До 100-річчя від дня народження Григорія Тютюнника

«Григорій Тютюнник був людиною великої щедрості, душевної чистоти, закоханості в життя і людей, і всі ці якості органічно ввійшли – та й не могли не ввійти – в плоть і кров його книжки»✍️ (Олесь Гончар)
🎂Бібліотека для дітей до 100-річчя від дня народження
Григорія Тютюнника знайомить з життям та творчістю письменника.

📖🖊Григорій Михайлович Тютюнник — український прозаїк, поет. Народився 23 квітня 1920p. в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині. З 1938р. майбутній письменник — студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна. Воєнне лихоліття назавжди вкарбувалось в пам'яті і свідомості письменника, до останніх днів життя нагадувало про себе осколком біля серця. В післявоєнні роки був на педагогічній роботі, працював співробітником львівського журналу «Жовтень», вів активну і напружену літературну діяльність. Творчий доробок митця складають збірка оповідань «Зорані межі» (1950), повість «Хмарка сонця не заступить» (1957). Вже після смерті письменника побачила світ збірка поезій воєнного часу «Журавлині ключі» (1963).
📖Роман Г. Тютюнника «Вир» (1960 — 1962) посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору.
Г. Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостро-актуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість представив своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями.
Помер 29 серпня 1961p.

✍️Я скільки раз у смертному бою
Проніс як прапор молодість свою.
Я ран своїх в походах не лічив,
Я землю власним потом омочив:
Я знав: мій шлях лежить через вогні,
І тим шляхом пробитися мені,
Тому й пробивсь крізь тучу грозову.
Я єсмь. Я сильний. Я живу.

✍️Ти мене чекаєш вже давно,
Страднице моя, старенька мати.
Б’ють вітри тривогою в вікно,
Не дають тобі спокійно спати.
Не сумуй, не клич собі жалю.
Все ж повинна ти мене діждатись.
Бо я так тебе люблю, люблю,
Страднице моя, старенька мати.

90 років від дня народження Ліни Костенко

Бібліотека для дітей Чугуївської ЦБС вітає визначну українську поетесу, Ліну Костенко, з ювілеєм (19 березня їй виповнються 90 років).💐

✍️Химерна, важка, вибухова,
яку вже ніхто не спасе,
а може, я тінь мого слова,
от тінь мого слова — і все.
А може, я лиш аберація,
вібрація ритмів і рим,
а інше все — декорація,
полуда, гримаса і грим.
За цим тимчасовим фасадом,
де стільки любові й тепла, —
людиною, річкою, садом
я тільки у слові жила.

📖Біографія Ліни Костенко — приклад для українців. Усе своє життя геніальна поетеса та письменниця не боялася влади та відкрито говорила всю правду про неї як за часів КДБ, так і за президентсва Януковича. Зараз вона воліє мовчати, а з нами говорять її твори…
📖Ліна Василівна Костенко народилася у сім'ї вчителів 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині.
Після закінчення середньої школи майбутня поетеса вступила у Київський педагогічний інститут, а після його завершення стала студенткою Московського літературного інституту імені О. М. Горького, який закінчила у 1956 році.
📖Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій «Проміння землі». Друга збірка «Вітрила» вийшла в 1958 році, за нею — збірка «Мандрівки серця» (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім подобалася її творча діяльність. «Зоряний інтеграл» 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім'я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала «в шухляду» та стала однією з ключоваих фігур покоління українських шістдесятників.
📖За час вимушеного мовчання поетеса створила свої найкращі твори: і «Берестечко», і «Маруся Чурай», і поезії, що згодом ввійшли до збірок «Над берегами вічної ріки» та «Неповторність». Повернутися до читачів Костенко змогла лише 1977 року: тоді опублікували збірку її віршів «Над берегами вічної ріки», а 1979-го — історичний роман у віршах «Маруся Чурай», який чекав свого виходу 6 років. За нього поетеса отримала Державну премію імені Тараса Шевченка.
📖Після книги італійською «Інкрустації» (1994) та «Берестечко» (1999) Ліна Костенко знову взяла паузу. На 10 років вона вже за власним бажанням зникла з публічного простору України. Вона відмовилася від звання Героя України, а до громадського життя на деякий час повернулася лише в період Помаранчевої революції.
📖Крайня книга Ліни Костенко з'явилася в лютому 2011 року —– до поетичної збірки «Річка Геракліта» ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій. Відтоді письменниця знову замовкла, хоча й зізнавалася, що практично написала роман-продовження «Записок» від імені жінки. Поки що невідомо, коли чекати нових творів письменниці.

✍️Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.